Our Waking Breath: a poem-letter from Scotland to Ukraine
Lines for this collective poem were submitted by The People of Scotland, then curated by Makar, Kathleen Jamie.
From the calm and stillness of a Scottish morning,
as life becomes uncertain and strange
we send you a waking breath.
We are here, sending you strength
carried on the west wind,
sending mother love
like the green surge from tree to leaf,
love like the miracle
of a new-born babe.
We share your hert-sairs, the same doul,
as we hold tight
the chubby wee hands of our grandbairns.
Like you we love birdsong,
yellow sunflowers, the dreaming blue sky,
sunbeams, moonlight and stars,
disco music, dancing to the blasting tunes
football fixtures, dragons
foraging for gems in our favourite books,
the crows at dusk who rise,
caw and caw, making music together:
a sky, a path, freedom.
*
In all the darkness, brave ones
in all your grief, we know
your faces will lift again.
In all the fear, we know
yellow wheat will ripen under blue skies.
We share your farewell kiss
for your wife and children,
as you remain, your farewell caress
for your frightened cat, bewildered dog.
We know your need simply to breathe
amongst leaves and flowers,
ochre earth, forests of pines.
Tha sinn uile còmhla fon aon ghealaich is na h-aon reultan
(We are all together under the same moon and the same stars),
please know we’ll share this street,
luve wir neebours as wirsels,
offer succour an shelter frae strife.
Tha sinn còmhla ribh gach ceum, ar taighean ’s cridheachan fosgailte.
(We are with you every step, our houses and hearts open.)
We share the words of Shevchenko and Burns:
‘So here’s a haun, my trusty fiere’
‘Then rise ye up, and break your heavy chains.’
*
Dear people of Ukraine,
May your sunflower seeds blossom
into life, tall and unshakable
for the wee ones, the young yins, the bairns.
May they come again:
quiet evenings, tea, lazy chatter, love
lorgaidh aodainn neòinein-ghrèine an solas,
tha dòchas ann fiù ’s an dorchadas
(may the faces of sunflowers find the light/
because there is hope even in darkness).
For now, the world watches
fhad ’s a leigeas eòin-iarrainn sìol an gràin
(as iron birds scatter the seed of their hatred),
The world watches
you, bonny fechters –
your resistance and defiance is your future.
Spring is here. Dear people of Ukraine,
your courage humbles us. Haud fast. Haud fast.
- And send them homewards, tae think again.
Translations of this Poem
Наш будний подих Вірш-лист із Шотландії до України
Translator: Ostap Slyvynsky
Зі спокою й штилю шотландського ранку
крізь подивніле й непевне життя
шлемо вам наш будний подих.
Ми поруч, і крилом західного вітру
шлемо вам силу,
нашу материнську любов,
ніби зелену хвилю, що лине від стовбура до листка,
любов, ніби чудо
новонародженого.
Нам болить ваше серце, ми ділимо вашу скорботу,
міцно тримаючи
пухкенькі ручки наших онуків.
Ми, як і ви, любимо співи птахів,
жовті соняхи, блакитне замріяне небо,
сонячні промені, місячне сяйво і зорі,
тупіт танцполів, де гогоче радісне диско,
футбольні баталії і драконів,
що шукають скарби на сторінках зачитаних книг,
ворон, що, літаючи в смерку,
крячуть і крячуть, і все стає музика:
небо, стежка, свобода.
*
Cеред цієї пітьми – ви, сміливці;
серед скорботи цієї – ми знаємо –
підіймуться ваші обличчя.
Серед страху цього – ми знаємо –
жовта пшениця достигне під синім небом.
Ми поруч, коли ви цілуєте на прощання
дружину й дітей, бо треба
прощатись, коли гладите наостанок
перелякану кішку, спантеличеного собаку.
Ми знаємо: ви просто хочете дихати
серед листя і квітів, на вохристій землі,
між лісів соснових.
Ми – поруч, під тим самим небом, під тими самими зорями,
тож просимо, пам’ятайте: наша вулиця – ваша;
ми любитимемо сусідів своїх як себе самих,
ми простягнемо руку, прихистимо серед лихоліття,
будемо поруч щокроку,
наші доми і серця – відкриті.
Пам’ятаймо слова Шевченка і Бернса:
“Подай же руку, як колись, бо дружба нам свята”,
“Поховайте та вставайте, кайдани порвіте”.
*
Любий народе Вкраїни,
хай твої соняхи оживають і квітнуть,
високі й міцні,
для челяди, для леґінів і старині,
хай будуть знов
тихі вечори, чай, ліниві розмови, любов,
хай обличчя соняхів
осяє проміння,
бо навіть у темряві є надія.
А наразі світ дивиться,
як залізне птаство сіє
зерно своєї ненависті.
Світ дивиться
на ваших прекрасних воїнів:
опір і непокора – ваше майбутнє.
Весна іде. Такі малі ми на тлі вашої відваги.
Тримайся, дорога Вкраїно, –
і прожени його додому, хай подумає як слід.
Дорогий народе України A Luchd na h-Ucràine, a charaidean Вірш-лист із Шотландії
Translator: Nataliia Drapak
Зі спокою й тиші шотландського ранку, коли життя стає непевним і дивним, ми шлемо вам подих пробудження. Ми тут, ми шлемо вам силу, яку несе західний вітер, ми шлемо материнську любов як зелені хвилі на деревах і листі, любов як чудо новонародженої дитини. Ми розділяємо біль ваших сердець, вашу журбу, міцно стискаючи пухкі рученята наших онуків. Ми, як і ви, любимо пташиний спів, жовті соняхи, мрійливе блакитне небо, промені сонця, місячне сяйво і зорі, музику дискотек, танці під гучні мелодії, футбольні матчі, драконів, які шукають коштовне каміння у наших улюблених книгах, воронів, які здіймаються в сутінках, каркають, каркають, разом творять музику: небо, шлях, свободу. * Відважний народе, ми знаємо, що серед усієї темряви, серед усього горя ваші обличчя знову здіймуться вгору. Ми знаємо, що посеред усього страху під синім небом дозріє жовта пшениця. Ви цілуєте на прощання дружину й дітей, а коли залишаєтесь, гладите на прощання налякану кішку, розгубленого пса. Ми розділяємо все це з вами. Ми знаємо про вашу потребу просто дихати серед листя і квітів, охристих земель, соснових борів. Tha sinn uile còmhla fon aon ghealaich is na h-aon reultan (Усі ми під одним місяцем і зірками), знайте, будь ласка, що ми будемо разом на цій дорозі, любити ближніх своїх, як самих себе, давати притулок і прихисток від незгод. Tha sinn còmhla ribh gach ceum, ar taighean ’s cridheachan fosgailte. (Ми з вами на кожному кроці, наші домівки і серця відкриті.) Ділимося словами Шевченка і Бернза: «Ось, друже мій, моя рука» «Вставайте, кайдани порвіте». * Дорогий народе України, Хай насіння ваших соняхів розквітнуть життям, високі та непохитні, заради малят, юнаків і дітей. Хай знову прийдуть: тихі вечори, чай, ліниві балачки, любов lorgaidh aodainn neòinein-ghrèine an solas, tha dòchas ann fiù ’s an dorchadas (хай голівки соняхів знайдуть світло / адже надія є навіть у темряві). А поки що світ спостерігає, fhad ’s a leigeas eòin-iarrainn sìol an gràin (як залізні птахи розкидають зерна своєї ненависті), Світ спостерігає за вами, прекрасні борці, ваш опір і відмова скоритися – це ваше майбутнє. Вже весна. Дорогий народе України, ваша хоробрість смиряє нас. Тримайтесь. Тримайтесь. - І пошліть їх додому, щоб подумали ще раз.
About this poem
Scotland’s Makar Kathleen Jamie curated a collective poem following a call-out to the public for submissions of lines of poetry in solidarity with the people of Ukraine. Kathleen is joined in the filmed reading below by Ivan Babuscsak of the Ukrainian Community Centre in Edinburgh. The SPL commissioned two translations of the poem into Ukrainian by Ostap Slyvynsky and Nataliia Drapak.
